О панно Інно, панно Інно!Я — сам. Вікно. Сніги...Сестру я Вашу так любив —Дитинно, злотоцінно.Любив? — Давно. Цвіли луги...О люба Інно, ніжна Iнно,Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.Сніги, сніги, сніги...Я Ваші очі пам'ятаю,Як музику, як спів.Зимовий вечір. Тиша. Ми.Я Вам чужий — я знаю.А хтось кричить: ти рідну стрів!І раптом — небо... шепіт гаю...О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.Сестра чи Ви? — Любив...1915
О панно Інно... Тичина Павло
10-06-2019, 08:44
134