О панно Інно... Тичина Павло

	
О панно Інно, панно Інно!
	
Я — сам. Вікно. Сніги...
	
Сестру я Вашу так любив —
	
Дитинно, злотоцінно.
	
Любив? — Давно. Цвіли луги...
	
О люба Інно, ніжна Iнно,
	
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
	
Сніги, сніги, сніги...
	
Я Ваші очі пам'ятаю,
	
Як музику, як спів.
	
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
	
Я Вам чужий — я знаю.
	
А хтось кричить: ти рідну стрів!
	
І раптом — небо... шепіт гаю...
	
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
	
Сестра чи Ви? — Любив...
	
1915